Сан-Андреас (Каліфорнія, США)

Одним із найбільших і найнебезпечніших розломів на планеті вчені вважають Сан-Андреас, який пролягає вздовж кордону Тихоокеанської та Північноамериканської літосферних плит. У 1895 році його вперше досліджував професор Каліфорнійського університету в Берклі Ендрю Лоусон, який і дав розлому назву на честь розташованої в цьому регіоні долини Сан-Андреас. Лоусон вивчав цей розлом з 1895-го по 1908 рік. Варто зазначити, що в 1906 році в Сан-Франциско стався потужний землетрус магнітудою 7,7, яке вчений пояснив потенційним розширенням розлому на південь Каліфорнії. Наразі Сан-Андреас сягає 1200 км завдовжки й викликає сильні землетруси в регіоні, такі як землетрус Лома-Прієта в жовтні 1989 року магнітудою 7,1. Найбільш сейсмоактивна частина розлому розташована поблизу Лос-Анджелеса.

Тихоокеанське вогняне кільце

Ще одним небезпечним утворенням, яке називають «пороховою бочкою Землі», є Тихоокеанське вулканічне вогняне кільце. Воно об'єднує 328 із 540 активних вулканів планети. Ця область тягнеться по периметру Тихого океану: на західному узбережжі вона простягається від півострова Камчатка через Курильські, Японські й Філіппінські острови, Нову Гвінею, Соломонові острови й Нову Зеландію аж до Антарктиди. Східна частина цього утворення представлена вулканами Північно-Східної Антарктиди, островами Вогняної Землі, Андами, Кордильєрами й Алеутськими островами. Одним із найнебезпечніших районів кільця експерти вважають індонезійський. Тут розташована літосферна плита, яка формує дно Індійського океану й поступово занурюється під Тихоокеанську. Це поєднання спричиняє регулярні руйнівні виверження вулканів і провокує потужні цунамі та землетруси.

Озеро Ківу (Руанда і Демократична Республіка Конго)

Озеро Ківу, одне з Великих Африканських озер, розташоване у Східно-Африканській рифтовій долині. Це унікальне рельєфне утворення на межі Африканської й Аравійської тектонічних плит. Озеро Ківу розділяє Руанду й Демократичну Республіку Конго, а на території останньої розташований острів Іджві, один із найбільших у світі прісноводних островів. Котловина озера поступово розширюється, що провокує поглиблення водойми й вулканічну активність у регіоні. У 1948 році тут сталося виверження вулкана Кітуро. На думку вчених, серйозну небезпеку становлять не озеро і його околиці, а підводні плити. На дні Ківу містяться поклади природного метану й вуглекислого газу, вибух і вивільнення яких можуть призвести до загибелі 2 мільйонів людей, які проживають неподалік. Спусковим механізмом такої катастрофи може стати виверження одного з вулканів, розташованих у цьому регіоні. У 2017 році тут сталося виверження вулкана Н'їрагонго, однак минулося без жертв. У 2021 році аналогічна катастрофа призвела до загибелі 30 людей.

Байкальський рифт (Росія)

Одним із найунікальніших природних утворень на планеті вчені вважають озеро Байкал, яке входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Особливого значення заслуговує Байкальська рифтова зона, або Байкальський рифт, — глибокий розлом кори завдовжки 1500 км, центральна частина якого заповнена водою. На думку геологів, рифт є результатом розходження Євразійської та Амурської тектонічних плит. Остання поступово зміщується у бік Японії й стикається з Північноамериканською та Філіппінською плитами, що провокує сейсмічну активність на Японських островах. Найбільшу небезпеку становить дно озера Байкал, яке є тектонічним розломом. За прогнозами вчених, через кілька сотень мільйонів років Байкал може перетворитися на океан. Проте навіть зараз мешканцям регіону нелегко: тут часто стаються слабкі, але регулярні землетруси, під час яких частини суші йдуть під воду, інколи разом із житловими будинками.

Рифт Сусва (Кенія, Африка)

Останнім у списку найнебезпечніших розломів є рифт Сусва в Кенії, відкритий у 2018 році. Попри відносно невеликі розміри, цей розлом турбує і місцевих мешканців, і вчених. За прогнозами, рифт Сусва здатний розколоти континент на дві частини. Це кенійське геологічне утворення назване на честь однойменного вулкана, що розташований поблизу. У цій області пролягає межа Африканської й Аравійської тектонічних плит. Останнім часом ситуація в регіоні далека від стабільної, про що свідчать численні виверження підземних вулканів. За прогнозами вчених, якщо тріщина продовжить розширюватися, то через 50 мільйонів років вона може розколоти Африку. Аналогічна тріщина, за словами вчених, «розвела» Африку з Південною Америкою понад 135 мільйонів років тому. Проте нині для місцевих мешканців рифт Сусва становить чимало небезпек. Однією з них є автомобільна траса, яка проходить через розлом. Якщо тріщина буде розширюватися, значна частина дороги може піти під землю.